Принципи безпечної
життєдіяльності.
Мета: розповісти про принципи безпечної
життєдіяльності та правила поведінки, безпечної для життя.
Людина — активна істота. У кожному
віковому періоді - від дошкільного і до похилого віку - людина займається
певною діяльністю: ігровою, навчальною, трудовою тощо. Стверджують, що будь-яка
діяльність приховує небезпеку, яка може статися за певних умов.
Життя
завжди готує якість несподіванки. Як батьки не намагаються вберегти своїх дітей
від життєвих неприємностей, щодня виникають ситуації, що можуть спричинити розлади
здоров'я або бути навіть небезпечними для життя. Вони чатують на сходах,
заглядають у вікна, на балкон й і в ліфти багатоквартирних будинків, чекають
дітей на вулицях і перехрестях, на горищах і стодолах, біля озер і річок, у
полі, в лісі, а часом і на спеціально обладнаних ігрових майданчиках.
Відомо, що
зростає кількість випадків дитячого травматизму, діти гинуть у воді річок і
озер, від пустощів з вогнем, необережного поводження з електроприладами,
токсичними речовинами, вибуховими пристроями тощо. Існують два принципово
різних шляхи попередження нещасних випадків з дітьми. Перший полягає в
намаганні дорослих зробити життя безпечним, усунувши небезпеки від дитини або
дитину від небезпек. На жаль, часто діти при цьому залишаються пасивними
спостерігачами: вони не усвідомлюють чітко, що в навколишньому житті є
небезпеки і тому виростають необережними. Вони не вміють безпечно користуватися
побутовими приладами і потенційно небезпечними предметами, не знають правил
безпечної поведінки або дій у певних небезпечних випадках, тому стають
безпорадними в будь-якій несподіваній або екстремальній ситуації.
Тому краще
навчити дітей попереджувати небезпеку або діяти обережно. Дитині краще
знайомитися з навколишнім світом поступово, в присутності дорослих, розпочинаючи
виконувати якісь складні дії під керівництвом досвідчених старших. Тобто,
можливий інший шлях попередження випадків небезпечного поводження дітей:
свідомо готувати їх до зустрічі з небезпеками, які завжди були й будуть в
житті.
Головне -
ознайомити дитину з небезпечними ситуаціями і речами тоді, як вона вперше
стикається з ними, не відкладаючи це ознайомлення на інший раз.
Але існують
такі страшні небезпеки, з якими просто неможливо ознайомитися методом спроб і
помилок: автомобіль і поїзд, що рухаються; відкрите вікно на високому поверсі;
глибокі рови на господарських дворах; оголені електричні дроти; будівельні
майданчики, кар'єри тощо. Пояснення найчастіше не допомагають оберегти дитину
Всесвітня організація охорони
здоров'я (ВООЗ) зазначає, що небезпека - це така ситуація в навколишньому
середовищі, коли за певних умов можуть виникати чинники, які спричинюють один
або комплекс небезпечних наслідків для людини, її майна чи навколишнього
середовища. Такими негативними наслідками можуть бути погіршення стану
навколишнього середовища, здоров'я людини чи зменшення тривалості її життя.
Чинники ризику для життя і здоров'я
людини:
1. Чинники природного середовища:
Ø сонячна активність;
Ø зміни метеорологічних умов (атмосферного тиску,
температури, вологості повітря тощо);
Ø природні катаклізми.
2.Чинники, пов'язані з діяльністю
людини:
Ø забруднення природного середовища (води, повітря,
ґрунту, продуктів харчування отруйними речовинами);
Ø збільшення темпу і напруженості життя, постійна
нервова напруга;
Ø негативний вплив на здоров'я засобів масової
інформації.
3. Чинники, пов'язані зі способом
життя:
Ø поширення шкідливих звичок (куріння, вживання
наркотиків, алкоголю);
Ø нераціональне харчування;
Ø нехтування режимом дня, правилами особистої
гігієни;
Ø малорухомий спосіб життя;
Ø низький культурний розвиток;
Ø низький рівень культури міжстатевих стосунків;
Ø негативне ставлення до близьких людей,
агресивність, низький рівень спілкування;
Ø відсутність у людини любові до ближнього, бажання
допомагати іншим без винагороди для себе.
Причин виникнення небезпек дуже
багато, але найголовнішою з них є сама людина.
Так, люди часто порушують навіть
добре відомі їм правила і створюють цим самим небезпечні ситуації. Подібні дії
можна оцінити як зневажливе ставлення до небезпеки. Прикладом такого ставлення
є порушення пішоходами Правил дорожнього руху. Чи знайдеться пішохід, який не
знав би, для чого встановлено світлофори на регульованих переходах і перехрестях?
Проте багато пішоходів переходять дорогу на червоне світло світлофора. З їхньої
вини виникають небезпечні ситуації на проїзній частині дороги, а часто навіть
скоюються дорожньо-транспортні пригоди.
Усі ризики для життя людини
перерахувати неможливо. Але для того, щоб бути здоровим, прагнути до щасливого
життя необхідно так планувати свою життєдіяльність, щоб вона була позбавлена
хоча б наведених чинників ризику. Крім цього, щоденно слід докладати особистих
зусиль, бажання бути здоровим, жити повноцінно.
Виявляється, є основні вимоги, або
принципи безпеки життєдіяльності:
ü передбачати небезпеку;
ü по можливості уникати її;
ü за необхідністю - діяти.
Якщо діяти за цими принципами, то
можна робити менше помилок, уникнути небезпеки чи хоча б знати, як правильно
діяти, щоб зберегти здоров'я. Але завжди необхідно пам'ятати: передбачити
небезпеку та уникнути її значно легше, ніж опиратися їй і боротися з
негативними наслідками. Щоб навчитися передбачити небезпеку, необхідно:
Ø бути спостережливим;
Ø постійно поповнювати свої знання про небезпеки;
Ø звертатися по допомогу до старших у розв'язанні
складних питань;
Ø аналізувати свої помилки;
Ø додержуватися правил безпечної поведінки навіть
тоді, коли вони не зовсім зрозумілі.
Знати правила поведінки, безпечної
для життя, важливо. Але цього мало. Слід ще й мати мужність прийняти належне
рішення і силу волі, щоб виконувати ці правила. Кожній людині впродовж усього
життя доводиться приймати безліч рішень: складних і не дуже, визначальних і
суто побутових, приємних і неприємних. Підлітки приймають щодня різні рішення,
пов'язані зі шкільним життям, навчанням, збереженням життя і зміцненням
здоров'я.
Необхідно спробувати навчитися
приймати зважене, усвідомлене рішення за допомогою певної послідовності —
алгоритму дій. Алгоритм дає можливість розв'язати ситуацію позитивно.
Застосування алгоритму дозволяє вирішити будь-яку складну проблемну ситуацію максимально
ефективно, оскільки людина діє поетапно, аналізуючи кожну свою дію.
Цей алгоритм включає три етапи:
1. Зупинись і подумай!
2. Вирішуй.
3. Дій!
Перший етап: Зупинись і подумай!
На цьому етапі необхідно проаналізувати
ситуацію, яка склалася, зважити всі позитивні і негативні наслідки своїх дій.
Тільки продумавши до дрібниць свою поведінку в складній ситуації, можна
уникнути помилок, які можуть стати причиною небезпечних ситуацій для життя і здоров'я.
Другий етап: Вирішуй!
Якщо ви оцінили ступінь складності
проблеми, зважили усі аргументи щодо «за» і «проти», необхідно вирішити,
відповівши на запитання: «Як я буду діяти в цій ситуації, щоб зберегти своє
життя і здоров'я, максимально ефективно розв'язати проблему?» Варто спробувати
проаналізувати різні шляхи вирішення своєї проблеми і проаналізувати їх
позитивні і негативні сторони.
Третій етап: Дій!
Коли проаналізували усі можливі
шляхи вирішення своєї проблеми, подумали про можливі наслідки тих чи інших
рішень, зважили позитивні і негативні сторони (що також дуже важливо!) і
знайшли найбільш оптимальний шлях, спробуйте своє рішення втілити в життя.
Питання для обговорення
1. Назвіть чинники ризику, які трапляються в
життєдіяльності людини.
1. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що людина є причиною
виникнення небезпек? Доведіть свою думку.
Шляхи взаємодії
класного керівника і батьків у профілактиці відхилень у поведінці дитини.
Упевненість у собі, оптимізм, працьовитість, поява розвинених потреб,
схильність досягати всього за рахунок себе, упевненість , що життя має глибокий
сенс. Усі ці якості є невідємною частиною людини, яку можна назвати успішною,
улюбленцем долі.
Життєві пригоди для
неї більша цінність, ніж безпека. Її Установка на життя функціональна , а не механічна. Вона бачить
ціле, а не тільки його частину , вона бачить структуру, а не окремі її
елементи. Вона хоче формувати й впливати за допомогою любові, розуму й прикладу. Вона радіє життю й усім
його проявам більше, ніж збуджуючим засобам.
Для того щоб дитина стала
такою, вона повинна довіряти світу, крім того, дуже важливі життєві установки ,
її ставлення до проблем, які ставитиме життя. Якщо вона вийде у світ із базовою
довірою і буде діяти на основі адекватних уявлень, вона обов’язково залишиться
успішною людиною. Саме тому батькам потрібно сформувати в дитини низку програм,
щоб підтримати в неї такі життєлюбні установки.
1.
Не все, за що ти візьмешся , у тебе відразу вийде.
Це пов’язане
з невмінням на практичному рівні справлятися із завданнями, які ставить
життя. І тому треба сприймати всі невдачі не як катастрофи, а як уроки, які
треба засвоїти, завдання , які треба вирішити. І щоб досягти бажаного треба
просто завзято вчитися.
2.Усі
люди помиляються, ніхто не прийшов у цей світ ідеально пристосованим.
Усе знати, вміти. У всьому домагатися успіху, бути
в усіх відношеннях компетентним, адекватним і розумним.
3.Якщо з
тобою трапляються неприємності, то переважно вони є найближчими або ж більш
віддаленими наслідками твоїх вчинків.
Усі лиха,
які трапляються з людиною, - результат її неадекватних дій. Якщо вона буде
ставитися до них так, то, подолавши їх буде рости й розвиватися.
4.Умій
нести відповідальність.
Відповідальність – якість вкрай необхідна, якщо
людина хоче жити в суспільстві й щось із
себе представляти в ньому. Якщо вона буде уникати відповідальності, стане
ніколи й нікому не потрібною.
5.Наданий
тобі набір здібностей цілком достатній для досягнення успіху в житті.
І не треба прагнути до знаходження надмірних
здібностей і можливостей. Треба повною мірою розвивати свій потенціал, щоб
Реалізуватися унікальною особистістю.
6.Успіх
не можливий, якщо ти пасивно пливеш за течією й нічого не робиш.
Таке ставлення до життєвих проблем необхідно
виховувати в різні моменти життя дитини. Робити це слід поступово й
ненав’язливо. Пам’ятайте, що ефективність вашого впровадження цих принципів
істотно визначатиметься вашим особистим прикладом і безумовно любовю.
Батьківська любов, природно, має виявлятися не
тільки в словах, а й у реальних діях, реальний позитивній атмосфері. Створеній
навколо дитини. Результатом стане формування впевненої в собі людини. Дитина
має знати: допомога прийде завжди, батьки поруч, вони люблять і допоможуть.
Зрозуміло, не завжди дитина робитиме те, чого ви від неї захочете. Але якщо ви будете терпимими до її неминучих помилок, терпляче допомагатимете переборювати їх, то й вона сама, ставши дорослою, буде терпимою.
Якщо ви співчували тоді, коли вона
переживала невдачі, вона сама стане великодушною. Зловтішаються над іншими
звичайно ті, над невдачами яких у дитинстві сміялися. І тому вони, коли бачать
людиу, якій не поталанило. Радіють, що не вони одні такі погані.
Якщо дитина почуває. Що ви їй
довіряєте, то вона виросте відповідальною, буде вірити в себе й інших. Якщо за
свої досягнення завжди чує похвалу від вас, вона буде вам вдячна. І коли
виросте, теж буде вдячною людиною.
Якщо вона відчуває, що в більшості
випадків ви схвалюєте її вчинки, то буде впевнена, що вона гарна людина,її люблять. І тому в майбутньому буде любити себе
не залежно від того, що будуть говорити про неї інші.
Якщо ви будете визнавати її
досягнення, будете їм щиро радіти, у своєму дорослому житті вона їз задоленням буде ставити собі все нові й нові
цілі й обов’язково їх досягне .
щодо профілактики суїцидальної поведінки дітей:
• попередні спроби самогубства;
• погрози суїцидом (прямі й замасковані);
• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);
• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;
• алкоголізм батьків;
• уживання наркотиків і токсичних речовин;
• афективні розлади (особливо – важкі депресії);
• хронічні й смертельні захворювання (СНІД);
• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);
• фінансові проблеми.
ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:
• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
• занурення в роздуми про смерть;
• відсутність планів на майбутнє;
• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок.
ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ
Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.
Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.
Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.
1. Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.
2. Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.
3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.
ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК
1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.
2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.
5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.
6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар. 7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.
11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.
13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ
Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.
Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.
Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:
• забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
• пити багато води (не менше 2 л на день);
• нормоване фізичне навантаження;
• повноцінний відпочинок, достатній сон;
• дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
• контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
• заборону на лихослів’я у домашньому колі;
• формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
• допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
• розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
• підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;
• ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
• спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
• вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
• виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;
• виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар